Триває робота Полонської Самооборони по забезпеченню українських воїнів, що воюють на сході нашої держави, необхідним майновим та грошовим забезпеченням. Цього разу, завдяки зусиллям членів Самооборони, благодійного «Фонду добра Полонщини» та допомоги всіх небайдужих людей  наших воїнів було підтримано не лише продуктами харчування та речами першої необхідності, а й обмундируванням та технікою, зокрема, трьома автомобілями. Два джипи були закуплені в Німеччині та доставлені в Полонне нашими самооборонівцями, автомобіль «Газель» придбано в Україні.

  На лютневому засіданні наглядової ради Самооборони було прийнято рішення про надання допомоги бійцям спецбатальйону «Айдар», батальйону міліції особливого призначення «Богдан» (сформований в Хмельницькій області), 95 окремої аеромобільної бригади (Житомир), 8 окремого полку спеціального призначення (Хмельницький), 72 окремої механізованої бригади (Біла Церква), 28 окремої  механізованої бригади (Одеська область), зенітно-ракетного полку (Шепетівка), 18 полку «Азов» Східного командування Нацгвардії України.  Ці військові частини були вибрані не випадково. Справа в тому, що в них воюють полончани і мешканці району, наші брати, батьки, сини, друзі і знайомі. Всі вони різні – професійні військові і добровольці, контрактники і мобілізовані, старші і молоді – але сьогодні  саме вони захищають  нас, нашу державу, наш спосіб життя і мир тут, в Україні, за їхньою спиною. Щонайменше, що ми всі можемо для них зробити – підтримати і допомогти кожному з них там, на фронті чи в госпіталі. Принциповий підхід Полонської Самооборони – доставка допомоги безпосередньо на лінію фронту або в місця дислокації наших воїнів та передача в руки солдат особисто, «Нову пошту» чи офіційні пункти збору допомоги в тилу ми не використовуємо.

   Тому 20 лютого, в роковини Майдану, була здійснена чергова відправка допомоги  Полонською Самообороною на Східний фронт. На центральній  площі міста, перед пам’ятним знаком Небесній Сотні, була сформована автомобільна колона з шести автомашин.  Цього   разу наші воїни отримують серйозні подарунки: один джип передається для 8 окремого полку спеціального призначення (Хмельницький), один для спецбатальйону «Айдар»,  автомобіль «Газель» передається для 18 полку «Азов» Східного командування Нацгвардії України. В комплекті до автомобілів додано запчастини. Крім цього, три мікроавтобуси перевозять продукти, речі першої необхідності, технічні засоби, тощо. Згідно звіту Олександра Мельника, голови  «Фонду добра Полонщини», до зони АТО в лютому передано понад три тони продуктів харчування: овочі, фрукти, крупи, м’ясні та рибні консерви, макаронні вироби, олію, чай, каву, цукор та інше. Також засоби особистої гігієни, речі першої необхідності, пічки-буржуйки, комплекти зимової форми та взуття, теплі речі на загальну суму 19 470 гривень. І, звичайно, передачі від рідних та близьких наших воїнів та подарунки від школярів району.

  Звісно, така серйозна та масова відправка допомоги була б неможливою без підтримки громади Полонщини та всіх небайдужих людей. Хочеться подякувати наступним жертводавцям:

СВК «Лабунський»  (Олицький М.В.) -4050 грн;

ФГ «Полонське» (Огойко М.Г.) -250 грн;

ТОВ «Агромир-Захід» -300 грн;

ФГ «Прислуцьке» -400 грн;

ПП Рожанський Р. – 7000 грн;

Павловський В.В. – 3500 грн;

Борковський  Микола (Баранівка) – 500 грн;

Тарабан Володимир – 3000 грн;

Бобров Олексій – 1000 грн;

 Гринів Іван (Велика Березна) – 1000 грн;

Лагоша Олександр (Велика Березна) – 600 грн;

Гордійчук А. І. – 3500 грн;

Рогальський С. – 4000 грн;

Карпюк В. – 200 грн;

Сурай С. – 200 грн;

Стрілецький В. – 5000 грн;

Кузьмич Ігор (Хмельницький) – 500 грн;

Сідорський Валентин (Новоселиця) – 500 грн;

Бученко Анатолій (Новоселиця), Ярослав Заїка, Сергій Огородник (Київ) – 18 000 грн;

акція по збору коштів в місті -  2372 грн;

громада Варварівки  - 181 грн;

Новоселицька сільська рада – 1000 грн;

Кошти від реалізації картоплі – 5750 грн;

Полонська Самооборона – 40 000 грн.

Також активну участь у зборі продуктів харчування взяли Роговичівська, Прислуцька, Котюржинецька, Великокаленицька, Кустовецька сільські ради, подарунки та листи бійцям передали учні Буртинської та Бражинецької шкіл. Допомогу продуктами і медикаментами надала районна організація «Батьківщини» (Шудрак Ігор), особливо осередок села Дубовий Гай та вул. Привокзальної міста Полонного.

 Одначе, в одній статті неможливо відзначити абсолютно всіх небайдужих, тому наперед приносимо свої вибачення благодійникам, які, можливо, не згадані в цьому переліку.  Повна інформація знаходиться у «Фонді добра Полонщини» (Олександр Мельник) та штабі Самооборони (Цюпенко Олег).

  Допомогу доставили бійці Самооборони Цюпенко Олег, Мельник Олександр, Малахов Ярослав,  Шудрак Ігор, Боров Олексій, Бобров Олександр, Дехтярук Андрій, Рибій  Костянтин, Бойчук Олег, Дрига Ігор.  Разом з ними участь у поїздці і передачі допомоги взяв міський голова Скримський Франц Францович, що й не дивно – адже громадське формування Самооборона Майдану зареєстровано і діє при Полонській міській раді. Загалом автоколона виїхала після мітингу пам’яті Героїв Майдану 20 лютого, в п’ятницю, а повернулися хлопці в понеділок, 23 лютого, через три дні. Така довга поїздка спричинена, насамперед, великою кількістю військових частин, де тримають оборону наші земляки та складною ситуацією в прифронтових районах.  Проте поставлені завдання були виконані повністю. 

Розповідають самооборонівці:

Цимбалюк Валентин, с. Велика Березна: Під час поїздки до Німеччини за автомобілями я був приємно здивований допомогою українців, що мешкають там, зокрема, в місті Ессен. При купівлі автомобілів виявилось, що нам не вистачає грошей на хороші джипи. Ситуація складна, адже всі чудово знають, скільки сьогодні коштує одне євро в Україні. Але українець, житомирянин  Сергій, доплатив чотириста євро, яких нам не вистачало. Нас розмістили на ночівлю, нагодували і допомогли в оформленні автомобілів Козачок Валерій з Хмельницького та його дружина Олена з Полонного. Валерій також організував збір допомоги для бійців в зоні АТО. Що цікаво, в цю акцію, крім українців і німців також активно включилися поляки, які мешкають в Ессені. Дійсно, українцям зараз допомагають багато європейців.

Бобров  Олександр, м. Полонне:  в Артемівську ми зустрілися з  Єфіменком Сергієм з Полонного,  колишнім випускником школи № 2, а тепер воїном 12 батальйону тероборони. Сергій, батько трьох дітей, доброволець, воює уже понад сім місяців, дуже зрадів допомозі, особливо санітарно-гігієнічним засобам. Взагалі, багато бійців просять вологі серветки, найбільше на передовій , де часто відчувається брак води, Донбас – це не Полонщина, де мало не в кожному дворі криниця. Ми врахуємо це під час наступних відправок.

Бойчук Олег, м. Полонне: дивує неоднорідність забезпечення наших військових на Східному фронті. Так, бійці 8 окремого полку спеціального призначення прекрасно забезпечені продуктами харчування, ми приїхали до Ярослава, полончанина, випускника другої школи. Від продуктів у полку категорично відмовилися, натомість дуже дякували за джип для розвідників та переносний електрогенератор. А ось солдати 12 інженерного полку з Новоград-Волинського відчувають нестачу харчів. Ми заїхали туди до полончанина, випускника школи №1 Гапонюка Олександра . Найцікавішим було те, що Олександру потрапила передача від учнів Бражинецької школи, де він колись викладав інформатику та математику.

 Скримський Франц, м. Полонне: страшно дивитися на зруйновану інфраструктуру на Сході, підірвані мости, повалені електроопори, розбомблені будівлі. Це жах, люди не можуть проживати в таких умовах, на відновлення всього потрібні мільярди гривень. І  необхідно надавати всяку посильну допомогу нашим героям, які утримують війну на Донбасі, не дають їй наблизитись до нас. Дійсно вражає героїзм наших воїнів в зоні АТО. В дніпропетровському госпіталі ми зустрілися з Андрієм Радченком з Полонного,  який воює в 93 бригаді. Він поранений в ногу, але коли я запропонував йому поїхати на лікування додому, в Полонне, то Андрій відмовився – сказав, що повертається на передову, хоч картоплю чиститиме в таборі для хлопців, але буде допомагати своїм побратимам. В Дніпропетровському госпіталі ми шукали Балюка Михайла. Не знайшли серед поранених, а згодом мені передзвонила лікар і повідомила, що Михайло загинув. Так війна прийшла і на Полонщину, в Микулин…

Анатолій Бученко, лютий 2015