ПОЛОНСЬКА САМООБОРОНА МАЙДАНУ
Головна » 2015 » Грудень » 10 » Командир Полонської самооборони Олег Цюпенко дав інтерв'ю самому тиражному тижневику Хмельниччини в річницю Майдану
18:15
Командир Полонської самооборони Олег Цюпенко дав інтерв'ю самому тиражному тижневику Хмельниччини в річницю Майдану

«Псевдоеліта внизу та еліта зверху ще не доросли до рівня свого народу», -

 

 

Переконаний активіст київського Майдану, полончанин Олег Цюпенко.

 

Олег Цюпенко, приватний підприємець з Полонного, називає себе місцевим «професійним революціонером». Він організовував людей і брав активну участь і у Помаранчевій революції, і у Революції гідності, він же «вичищав» авгієві стайні регіоналів на місцях, а нині – волонтер АТО.

«Коли це все закрутилося з Євромайданом, у мене було таке відчуття, що все даремно, але я маю там бути. Інакше не міг. Тож 22 вже був на Майдані. У нас у Полонному сформувалася команда активістів – людей так зо 20 – і ми постійно туди їздили, з ночівлею. Жили в кам’янецькому наметі, у Іллі, він стояв біля самої колони, як і нетішинський автобус (потім згорів одним із перших при наступі беркутівців і військ). Спочатку справді не вірилось, що ми зможемо повалити режим. Але відтоді, як вийшло на Майдан з півмільйона українців, надія почала міцнішати... Та й студенти спочатку нас, старших, надихали. Ми плакали, коли бачили цих патріотично налаштованих дітей. А коли вже 19 січня почали палити шини, зрозумів – ми таки переможемо!

Звісно, яскравих спогадів з революції багато. Особливим було 18 лютого. Я того дня їхав у Київ вже з рушницею. Каску купив на металобрухті, пофарбував в жовто-блакитну, зробив собі бронежилет з транспортерної стрічки конвеєра – вона з товстої гуми, склав вдвоє, і поставив посередині пластину з металу. Саме в той час до мене зайшла мама. А я мав при ній витягнути зброю з сейфу. Вона мені каже: «Ти щось туди береш?». Кажу: «Беру». І все. А я думав, буде плакати і відмовляти їхати... Приїхали в Київ, рушниця в наплічнику, на замаскованому стволі висить прапор. Основне було дійти до Майдану. Бо там уже нашого побратима з села Велика Березна, Ваню Гриніва, тяжко в голову поранили. Ми мали будь-що його забрати. Він нас, фактично, тоді і врятував, бо хтозна, може, й полягли б під кулями.

Що б там не розповідали, на Майдані в ті дні було дуже мало зброї. Вже горіли профспілки, то я трохи набоїв хлопцям туди віддав. Потім пішли до афганців під стелу – у них зброї взагалі не було. Тим паче, снайпери відстрілювали тих, хто з рушницями. Забрали Івана, відправили в лікарню. А потім стояли під сценою. Думали, до ранку вже не добудемо. Пам’ятаю там Луценка, Ляшка. Інших не бачили, взагалі, з лідерами, політичними, у Революції гідності була проблема. Що б там не казали, її зробив сам народ.

Чи задоволений я результатами революції? Вона була недаремною, бо ми скинули кримінальну диктатуру. Але псевдоеліта внизу та еліта зверху ще не доросли до рівня свого народу. Тому й нема змін. Думаю, ми настільки зав’язли в корупції, що її не подолати за рік чи два. Все переплетено неї, як іржею виїдено. Тому політики не схильні до радикальних дій. Але якщо цього радикалізму не буде, то народ скаже своє слово знову. І тоді багато хто пошкодує про свої діяння чи бездіяльність...

Ті самі «професійні революціонери» в Полонному тепер активно допомагають нашим військовим. Створили координаційну раду з кількох організацій, зареєстрували благодійний фонд «Полонь». Сам був в зоні АТО кілька разів. От наш отець Андрій, із Київського патріархату, 18 лютого хотів з нами на Майдан їхати – ледве відмовили, – а тепер капеланом служить у війську. Тож активних людей у нас не так багато, але саме вони обертають земну кулю!

 

Переглядів: 744 | Додав: Witcher)ua | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
avatar