Бус добряче підкинуло на вибоїні. От чорт… Розплющую очі, спросоння намагаюсь зрозуміти, де ж це ми. Виявилося, прокинувся вчасно – попереду височіє вже знайомий пагорб над Сіверським Донцем, гора Кременець.  Отже, Ізюм позаду, попереду – Словянськ і Донбас.  Дике Поле, дідько його забирай.

  Спускаємось з пагорба, попереду – роздоріжжя, поворот на Барвінкове. Блокпост. Зона АТО.  Тут усе вже серйозно – блоки і мішки з піском, БТР-80, обкладений мішками, за ним ще один. Зенітна установка, збоку викопані окопи-щілини, захист  від артобстрілів. Стаціонарне приміщення поста ДАІ, вікна забиті бляхою та закладені мішками з піском. Шлагбауми з металевих труб і солдати. Наші. (читати далі)